Моє серце між його легенями

Я вклав своє серце між його легенями, тож він відібрав від мене свою голову і гроші мого серця, Він плавав у тому тендітному місці, як країна, яка не знає, на якій карті, але це заспокоює, поки немає воєн.

Він мене не помітив, ніби я був у просторому просторі один, у якому моя балаканина летіла й приземлялася йому на щоки. Я забуваю його, його риси обличчя і коли ми останній раз розмовляли, мені цікаво лише помітити ту сходи, що ведуть до сумного будинку, або те відро, що марно висить на дерев'яному вікні, може, я теж даремно, або дуже порожній але принаймні я не вішаю. Я зізнаюся, що я нестерпний, але я впевнений у багатьох речах, що чіпляюся за копу сіна в розбурханому морі, за відхід, з якого немає повернення, бо народження смерті неминуче.

Але я постійний, такий постійний, що тобі тепло в пам’яті, коли ти чуєш стару пісню.

Цей тротуар був невинним у цій будівлі, тому що він був давно покинутий.
Я поклав своє серце в це відро, щоб воно не залишалося порожнім.